Приветствую Вас Гость


Фонд поддержки талантливых детей и молодежи            8 800 250 7273 (бесплатно по России)



Главная | Анна Маменко | Мой профиль | Выход | Регистрация | Вход

Мероприятия на ЗВЕЗДНОМ

Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0

   
 
14 лет, Светловодск, Кировоградская обл., Украина


Стихи пишу с 8 лет.

Посещала литературную студию под руководством В.С. Сидуна.

На данный момент печаталась только в сборниках лит. студии.
Принимала участие в городском конкурсе юных поэтов, где заняла 1 место.







Оригинальные уголки без использования фото (Nifty Corners Cube)

    Тепер не помирають люди за кохання


    Чимало на землі історій про кохання.
    Всі ті обіцянки, побачення і знов зітхання.
    Але чи є хоча б одна така ж, аналогічно?
    Без пам'яті кохання те було навічно.
    Четвертий рік в лікарні, їй сімдесят один.
    Хотілося кричати, але нестача сил.
    У неї не було ні внуків, ні дочки, ні сина,
    Лишилась на землі одна. Така сумна, безсила.
    Не пам'ятала ні ім'я своє, ні вік, адресу.
    Не залишилось до життя й мілкого інтересу.
    Вона дивилася на небо крізь спітніле вікно,
    Сюжети оживали стрічками з німого кіно:
    Були роки війни...гарматний дим, солдати.
    Убили її батька, залишилась лиш мати.

    Зустріла хлопця, в очах якого небо.
    Дала обіцянку :"Я все зроблю для тебе!"
    Коли за зраду Батьківщині його повинні вбити,
    Вона у муках провела роки, не знала що зробити.
    Попри усі вагання наважилась на ризик,
    Змогла перебороти ту душевну кризу.
    Взяла вину на себе, готуючись до страти,
    Але не стали так жорстоко її тут карати.
    Ця осінь ще надовго залишить свої шрами,
    Але комедія завжди стає початком драми!
    Вона за нього віддала б життя,
    Вона пішла б туди, у небуття.
    Можливо вибрала б і долю гіршу,
    А він відверто так кохає іншу...
    Пройшло багато років, у неї амнезія.
    Не вилікує цю хворобу навіть диво-зілля.
    А він усе життя буде себе карати,
    І фото де їй 14 в сивих думках тримати.
    Знайде її адресу, лікарню відшукає...
    Але чи ще жива? Того вже він не знає.
    "Це я, це я! Тепер я буду поруч!"...
    А медсестра стояла там праворуч.
    Щось нерозбірливо і стрімко говорила:
    "Навічно очі Ольга вже закрила..."
    Дідусь кричав несамовито в небо:
    "Пробач, тепер і я зроблю усе для тебе!"
    І Бога він благав так слізно,
    Але, нажаль, було занадто пізно!...
    Тепер не помирають люди за кохання,
    Тепер "мобільна" та "гламур-епоха",
    Тепер не пишуть ті смутні послання,
    Тепер тяжка до подвигу не йде дорога.
    Тепер не помирають люди за кохання,
    Лиш тільки серце розрива ночами.
    Когось тривожить в відповідь мовчання.
    А хтось спокійно пожимав плечами...





комментариии можно оставит здесь

 

Календарь
«  Декабрь 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архив записей

Copyright MyCorp © 2016
Яндекс цитирования
Рейтинг@Mail.ru